П’ятдесят відтінків сірого каміння
в землі сидить з вершечком із ялин,
схилились гілочки тонкі, укриті
голками й шишками модрин.
Шишки торішні, цьогорічні ще зелені,
із хвостиками з голочок,
усі сидять на одній гілці
для росту гостреньких шишок.
А вже гілки ростуть тоненькі,
укриті голочками звідусіль,
продовжується їхня юність,
життя вирує лісове у модрин.
А що ж навала каменів сірих,
що постоять і не ростуть?
Дощі під деревом помиють,
не забуваючи камінну суть.
Поміж завалами з каміння
уже росте нове життя:
кленочок виткнувся маленький,
угору тягне лист до майбуття.
Барвінку укривало цупке листя
і прикривали нижні камені мохи:
життя поміж камінням проростає
і пробивається угору, до мети.
Сонце і дощ допомагають,
модрини кидають голки,
уже ростуть поміж камінням стебла,
тоненькі, наче руки, гілочки.
06.2015.
Фотографія автора.
