На стерні, у полі,
Де скошене жито,
Зустрілись дві долі.
А може би жити?
Те, що залишилось,
Далеко, позаду,
Неначе приснилось, –
Не йде на пораду.
Не йде і не гріє.
Завіяне снігом.
Хто зможе й зуміє,
Відкупиться сміхом.
Як бабине літо,
На трішки явилось.
А може би разом,
Те, що – залишилось?
Галина Яхневич.