Ой, вербо, вербо,
чому схилилась?
Мила дівчино,
чом зажурилась?
Верба схилилась,
холод хвилює,
дівчина юна
за милим сумує.
Їхав далеко
на схід до сонця,
дівчина сяде
біля віконця.
Буде чекати,
стане писати,
із голубками
звісточки слати.
Ой, летіть швидко,
милі голубки,
звістки несіть вже
милому хутко.
Нехай вертає
швидко додому,
удома вітає
милу сторону.
Маму і тата,
брата і сестру,
йому ще милу
до вінця вести.
До вінця вести
та із кільцями,
дарувать хустку
під образами.
Сонце вже вийшло,
тепло надворі,
весела верба
гріється в полі.
Сонце навколо
світ освітило,
вже дівчинонька
повеселіла.
До неї їде
милий додому,
стрічай, дівчино,
свого милого.
Фотографія із інтернету.
9.10.2015.
