|
Ирр, а…а…ар-ар. Проснувся
Наш Мишко і озирнувся.
Все навколо пробудилось,
Ожило, заворушилось,
Зашептало, зашуміло,
Про життя загомоніло.
- Добрий ранок, любий дубе,
Ти найкращий, дуже грубий.
Ти найвищий, найбагатший,
Пишний, гарний і гіллястий!-
Дуб мовчав, не обзивався
І неввічливим здавався.
- Що ти, дубе, загордився?
Чи в тобі я помилився?
Каже мама ведмедиця:
- Ображатись не годиться.
Все, що бачиш,- деревина,
Але мертва середина.
То жучки маленькі з’їли:
Під корою все сточили.
Сину любий, короїда
Геть жени, щоб не обідав!-
- Що ти, мамо, звідки в мене?
Я ж не дерево зелене.
- Кожний, сину, щось – та має
Те, що скритно пожирає:
Заздрість, злість і непрощення,
Зло, ненависть, несмирення,
Нелюбов, жадоба втіхи,
І думок нечистих ріки.
Все це, сину, убиває
І від Бога відвертає.
В Нім життя і всім спасіння.
Не у всіх є розуміння.
- Як же, мамо, мені бути?
- Слово Боже треба чути
І всім серденьком приймати
Й лише Богу довіряти.
В Бозі правда і вся сила,
А все інше, то могила.
Галина Яхневич.
ID:
615932
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 25.10.2015 13:28:55
© дата внесення змiн: 11.02.2016 19:35:11
автор: Тріумф
Вкажіть причину вашої скарги
|
