Ти вибач, що молюсь за Тебе тільки я ночами,
Забувши радість, смуток і нЕнависть уже минувших днів.
І весь час вимірюю щасливими добАми,
Коли не зачепили кулі ворогів.
Ти мене навіть і не знаєш,
Та і хіба це так важливо?
Ти віриш, що хтось удома та й тебе чекає,
І дивиться на Схід тим поглядом тужливим.
А Ти – Герой! Моя душа про це всім сповіщає,
І теплом сліз серце у Бога лиш блага:
«Нехай Його дорога додому швидше повертає
До тієї, що своєю вірністю Його життя оберіга…»
22 листопада 2014 року
