(ессе, написане в червні 2000 року, присвячене випускному у жіночій гімназії)
Життя як ріка, що тече без зупинки:
Епохи, століття проходять повз нас.
Ми наче роману гортаєм сторінки:
Міняються люди, міняється час.
Міняється все, не міняється - жінка,
Красива і добра, сувора й сумна.
Вона - особистість, вона, наче зірка,
Що поглядом впевненим всіх спопеля.
За днем прийде день, за століттям століття,
І час нові цінності нам принесе,
Та жінка завжди залишається жити
В класичній своїй, неповторній красі.
Вона - королева, й ніхто не завадить
Своєї мети їй щодня досягать.
Упевнено скаже, уміло порадить
І не відмовиться руку подать.
Якою ввійде в ХХІ сторіччя
Ця жінка, яка народилась тепер,
В цей час, що здається мені наче тінню,
В цей час нелегкий, дивний час перемін?
Я вам розкажу, адже також я жінка,
І з гордістю я це звання понесу,
Крізь час донесу в ХХІ століття,
У серці я цей ідеал збережу.
Із гордо піднятою вверх головою,
Неначе орел, який щойно злетів,
Ідучи спокійно, неначе в двобої,
Долатиме всі перешкоди в путі.
Погляне - і зразу стає зрозуміло,
Що відчуває, що хоче сказать,
Ці очі сіяють, як сонця проміння,
Глибокі, як небо, як зорі горять.
Послухає й ніжно тобі посміхнеться.
Вона, наче квітка, жіночна й тонка,
В своїх почуттях, наче подихи вітру,
Тебе приголубить, хоч буде сумна.
Тендітність, жіночність - усе лиш для неї,
Себе зневажати вона лиш не дасть.
Любов завоює планети всієї
Всім: розумом, шармом, умінням кохать.
Можливо і стане вона бізнес - леді,
Освічена, строга, така ділова.
Життя - це папір і контракти, і бейджі,
У центрі уваги, завжди не одна.
Жінки - це таланти твої, Україно,
Повага і гідність висока твоя:
Письменниці ніжні твої, балерини,
Поети, співачки - вся наша Земля.
А може в майбутньому прийдуть до влади,
І наша держава тоді розцвіте.
Хоча не жіноча це справа - наради,
Й хвилини не зможе собі присвятить.
Триматися гідно завжди вона буде,
І, як би їй важко не було нести
Нелегкую ношу, залишить у грудях
Цнотливість і скромність, і свій ніжний сміх.
Адже створив жінку Бог, як прикрасу,
Хранительку щастя, сім’ї і вогню.
І в бізнес вона вийшла вже не одразу,
І зможе завжди домогтися свого.
В сім’ї - ніжна мати, кохана дружина,
На людях – шляхетна й розумна вона,
Душа в неї щира, як ненька-вкраїна,
А серце велике, як наша Земля.
Пишайтесь дівчата, що ви народились
Жінками століття на зламі віків.
Я хочу, щоб ви це звання не зронили,
Несли в ореолі високих чуттів.
ID:
61294
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 01.03.2008 21:46:18
© дата внесення змiн: 01.03.2008 21:46:18
автор: Lenchikk_n
Вкажіть причину вашої скарги
|
