Вона одна живе всередині всіх міст,
Себе вгамовує словами про кохання
І адресує навмання таємний лист,
Чекаючи, що хтось здійснить її бажання.
Вночі і вдень заарештована дощем:
Весь час сумує, мало спить, буває, плаче.
Не удається їй укритися плащем,
Бо дату календар ще не назначив.
Так молодість безслідно може проминуть -
Цього вона найбільше за усе боїться.
Палкі бажання скоро мозок рознесуть -
Холодне серце поривається зігріться.
Вона одна живе всередині всіх міст,
В душі надіється і у думках літає…
Укотре в невідомість адресує лист -
А ти сидиш ось тут і ні про що не знаєш...
(13.11.2009.№128)
