Собаки вили дивлячись на Місяць,
Збиралась молодь в хаті край села,
Зіркам на небі не хватало місця,
Суха під тином пахла ковила.
Було морозно, та було без снігу,
На вечорниці молодь йшла селом,
Тут їх чекали радості і втіхи,
Вареники за тесаним столом.
Отак завжди збирались на Андрія,
Гадали, готували всі вертеп,
Просили Бога, щоб здійснилась мрія,
Щоби від крові охолонув степ.
Дивились в очі тим, кого любили,
Боялися вареника з вівсом*
В цей вечір кожен рік ходили,
Ніхто не йшов додому через сон.
*Вареник з сирим вівсом у вечір на Андрія кому попадав,
той мав виконувати любі забаганки…
А у нас у під"їздах двері на замках, що ніхто не відкриє, і в кожного по троє вхідних дверей на десяти замках...І всі сидять у своїх шпаківнях
Хто зможе тут зайти поколядувать, чи пощедрувать.. Сумно... Люди вже стали не ті..
Віталій Назарук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сумно... Люди вже стали не ті.. 
