Вишивані долі
Майнув у безвість коротун,
По каплі зменшуються ночі,
Помчався грудень, мов скакун,
Красну весну догнати хоче.
Сонливий січень упаде
У зачаровану безодню,
Лютий до березня іде,
Щоб уклонитись Великодню.
А там надія розцвіте,
І справдяться завітні мрії,
Дівча веселки заплете
І доля щастям зазоріє.
Зів'є із квіточок вінок
І на Купала в річку кине,
Несе лелеченька діток
У розцяцькованій хустині.
Ось так було в усі віки,
Хтось нашу долю вишиває…
Ще кучерявляться квітки,
А вже снігами завиває.
23 грудня 2015 року
