Чорне гілля зима малювала,
а природі візерунки вишивала:
ліси прикрашає низинкою,
небо замість полотна сувою.
Неба синь стелилась рушниками,
візерунок шила чорними нитками,
хоч узори складені і пишні,
та для зимоньки вони не лишні.
До весни отак їм постояти,
під зимовим вітром колихатись
і приймати снігу легку хмару,
що збере зимонька незабаром.
Стане сніг кружляти над лісочком,
що вдягла зима у вишиту сорочку,
а що візерунок тільки чорний,
весна змінить, бо стане листковим.
Візерунок із гілок стане листяний,
трав’янистий і такий жаданий,
а поки зимонька наступає
і над вишиванням засинає.
Текст пісні.
Фотографія автора.
20.12.2015.