Спасибі,Отче,любий друже,
За це життя,що дуже-дуже
Ціную з кожним новим кроком,
Що ти даруєш рік за роком.
Спасибі,Боже,знов і знов
За батьківську Твою любов;
За кожний ранок на світанні,
Що й досі шлю Тобі вітання.
Спасибі,Друже,за ті мрії,
Що вже прикрили мої вії...
І хай не здійснються вони,
Але ж то щастя,що були!
Спасибі,дякую,що мала;
Бувало інколи так мало...
Та я ціную кожну мить,
Хоч може й досі ще болить.
Спасибі вкотре за весну,
Що знов вдягає моє"ню"...
І за дощі,раптові грози;
І за шипи на стеблі рози.
Спасибі щиро і за літо,
Коли вкривали землю квіти,
Що й досі-досі не зів'яли,
Хоч руки їх давно зірвали.
А ще я дякую за листя,
Що дарував мені навмисно,
Щоб не ходила наче Єва ,
А одяглась як королева.
І я вбранням була тим рада
І от "Версачє"і від "Прада"...
І дякую Тобі я знов
За ту крихку таку любов.
А ще й за те, що досі маю:
Як дотик сонця відчуваю;
Що чую співи на світанку,
Коли не спиться щось до ранку...
Ти чуєш,дякую за все,
Бо то було життя моє...
Життя моє аж сто карат
І я вклонюсь Тобі стократ!
жовтень 2015р.
