Вже тиха ніч і місяць сяє,
а я повільно містом йду,
весь час немовби завмирає,
ховаючи мене від всіх.
Думки далеко відлітають
і чую запах лиш дощу,
а люди всі кудись тікають
але цього я не збагну.
Я тихо йду самотнім містом,
цінуючи чарівну мить,
як п'янко пахне це повітря,
що дощ лишає на землі..
І та мелодія барвиста,
що чую на калюжах я,
така спокійна й мелодійна,
нагадує моє життя.
Так хочеться іти ще довго,
у повній тиші й самоті,
думками трохи загубитись,
душевний спокій віднайти.
