Лиш посередники вони,
мілкі ліхтарники Пітьми,
провідники хиткого Мосту,
учителі низького зросту.
Ведуть вони людське Життя
у інший Світ, у заБуття,
де під ногами хижий Вир,
лише безодні чорних дір
та ліхтарі, що ріжуть очі
у мороці безкраїм Ночі.
Ілюзій невагомий брук
і частокіл із ніг та рук…
По зір яскравих камінцях,
немов у морі острівцях,
вони ступають через річку,
що починається з потічка.
Здобуде хвилю гомінку –
стікає у Буття ріку,
де вічна музика лунає,
журою душу огортає,
а навкруги панує сум,
і ми оглухнули від дум.
Монету срібну дайте їм –
блискуче-сіру, ніби дим,
з металу ночі одкровень,
що бережуть минулий день,
в долоні шерхлі, загрубілі.
Лише вони єдині в силі
угамувати ту потребу –
вогню віддати вічну требу.
На службі темній і магічній
ліхтарники існують вічно,
навчають досягти мети –
ріку Аїда перейти,
дадуть пораду вам незвичну,
як чути музику одвічну.
У тихім меготі зірок
іде у Всесвіті урок.
Перед воротами Світів,
на перехресті двох Мостів,
у світлі нових зір холоднім,
де педагоги благородні.
В кінці такого переходу
і ми відчуємо Свободу,
адже Ліхтарник нагадає,
що Смерті взагалі немає!
17.02.2016
* За мотивами твору Шона Маклеха Патріка „Посередники“.
Посередники
Вони лише посередники.
Провідники через хиткий міст
До нової пригоди, що зветься буттям.
Через хиткий рипучий дерев’яний міст
(А під ногами вир),
Вони лише ліхтарники
У цій нескінченній ночі,
Лише вказують шлях помахом рук
До нових острівців світла-істини.
Вони лише вчителі, що вчать
Переходити Темну Ріку
Ступаючи камінцями зірок,
Лише вчать дослухатися
До звуків одвічної музики
(Бо ми поглухли Від шуму власних вигадок).
Дайте їм холодну блискучу монетку
З долоні в долонь пошерхлу
Срібну - з металу ночі і одкровень,
Вони лише на важкій службі –
Своїй одвічній і темній,
Лише виконують требу вогню
Цьому Всесвіту миготливому
(Бо так має бути),
Вони лише скажуть спокійно
Перед воротами нових світів
(Нам - схвильованим),
Перед новими сонцями
І новими квітами,
Вони лише нагадають
Маленьку стару істину:
«Ніякої смерті немає!
Гарно
