Нудистсько-суєтнії понеділки
щоденно-вірних атеїстів,
нудистсько-суєтні голгофи
других – з надієй «першим» потойбік»
І свято-п’ятниці одних,
ну чи недільні ранки інших —
щотижня — ледь підталий лід
хмільних урбано-біо-рік:
релакси та запої, чи причастя —
з кагору ложки натщесердце
ті миттєвії сп’яніння — обряди
«істин» що «в вині» тих пізнання.
Та їх всенощні
клуби, бдіння —
зібрання-сховок «від»
чи «в пошуках» гріха…
Тут добре перемішано усе
і інстинктивне скотство
й омріяне небесне
ув суєті плетінь
всіх ви-правдо-ву-вань себе
собі — лише собі та… Богу.
Самообману і у тім й по тім —
гріхопадінь...
Нам ближні зразу щось
за звичкой заперечать,
а потім —
лиш кивають
співчутливо і з надієй,
що навзаєм послухаєм й кивнем,
коли вони свої…
почнуть декламувать…
«лиш би було кому
колись нас відспівать»
коли нудисти знову
спочити на той світ готові будем…
11.11.2015
