В гітарі бринить натягнута струна,
Пришвидшивши невтомний стукіт серця,
А я не вірю,що сьогодні нас нема,
Що щастя більше вже не повернеться.
Нашу мелодію ти в нотах пригадай,
Майстерно розклади октави на гітарі,
Після болюче сказаного "прощавай"
Зведи на мене очі світло-карі.
Зимовий вечір.Ми і полохливий джаз.
З'єднались голоси з тілами воєдино,
Постала неминучість поцілунку враз-
Нам не забути в ритмі джазу ту хвилину.
У музиці ми віднайшли кохання,
Давно потухлий вогник почуттів,
Сухе вино затьмарило прощання
У вирі передчасності зимових днів.
Так хочеться нестримно до запалу покохати,
Відтягнути струни до готовності в політ,
Мелодію сердець ізнов з тобою написати,
Пізнавши доленосний, позаземний світ.