Відчаю слова, а ти не розумієш...
І знов дороги, знову в нікуди...
Так ранять серце, за наболіле,
Карбують сльози навіки...
Не знайти нам більше казки осені,
Квітку дивну більше не зірвать...
І не ті між нами вже відносини,
Й серцю не зболілому прощать...
За вікном прощальна хуртовина,
Холод ранить душу знов і знов...
Шарпає обірвану калину...
Невже між нами то була любов...
05.02.07... Спогади...
Біль, який навряд чи вгамується... По йтиме по колу, як зима перед осінню...
Квітка)) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Привіт! Доброго гарного ранку! Вірніше вже дня!Ну що ти мій друже! Уже все відболіло! Це спогади! і які б вони не були, серцю завжди дорогі ... і просто ліричний настрій! Щиро дякую!