Ти вчора ще був, ти вчора ще в мене вірив
Сьогодні ж так холодно, ніби надворі зима
І спробам моїм вже нема ні числа, ні міри
Забути тебе і про тебе, бо ж знову сама.
І ніби ще вчора мені говорив, що любиш
І ніби ще вчора забирав ті слова назад
Прийшла вкотре весна, а ти мене досі губиш
І всі мої спроби кволі та й невпопад.
І все це як вчора, і все ніби спогад минулий
Пройшли вже роки і збилася я з рахунку
Ми наче отой корабель давно затонулий
І нікому до нас діла нема вже, немає рятунку.
Тебе ж пам’ятаю так, ніби ще вчора прощались
І то майже звичка щовесни писати листи
Мабуть, все найкраще між нами там і зосталось
На дні того клятого корабля є усі, та не ти.
