Слова,це блеф.
Слова,це майна сподівання.
До рук їх не візмеш,
За-марне й куштування.
Але словами б’ють на-отмаш
І голови лапшиной забивають.
Спритні’ політики захоплюють в полон
І «зомбо-ящик» їм допомогає -
Рабів по ра́нжиру спокусою єднає.
Що хочуть «зомбі»-
Манкурвити і далі?
Бо матір рідну вже продали,
Зостались їхні діти… Що надалі?...
Так душу вже ж свою Пекельнику віддали.
Усі рашистські оратчі
На диво у синхрон говорять,
Що, нібито, не бути Україні вільній,
Прихилиться Вона до Заходу чи Сходу...
Та не розвалиться Вона на друзки,
Якщо зібратися у Гурт і викинути з Долі
Усіх коллабористів із брудним майном,
Що накопляли згубно,граблячи НаРід мій кривно,вволю,
До їхньої рашистської скупчини.
Скажи мені ,о мій прекрасний Ро́дне,
Що може бути ще величніше і славше,
Чим Воля Наша,Україна-Мати Наша?!!!
Земля,що Богом Нам і дітям Нашим да́на!
Навіки!
І час прийшов.
-Збираймось в Рать.
-Беріть забрала і пого́стрені сокири.
-І в Добрий час на Славнії Діла!!!
Слава Рідним Богам!
Україні-Матінці Слава!
Честь і Слава Героям нашим!!!
ViFoBor/
