***
Одинокий птах день у день сидить на гіллі.
Що ти бачиш, пташе, що хвилює тебе?
Розглядаєш вікна у ранковій імлі?
Медитуєш в тиші, див чекаєш з небес?
Ти так дивишся... поглядом Сальвадора Далі,
наче я — рибина: рухи плавні, води — малі...
Бачиш, пташе, я розливаю чай. Чоловік
за столом читає. Ранок здався блідим:
чоловік новини вивчає, схожі на крик.
Я кохаю його, я вдихаю...дихаю ним,
як люблю я весну за цю легкість ходи,
і за те, що вона — рік у рік, рік у рік...
