Життя іде, стіна йде за стіною,
Коли навколо лицемірство і обман,
Людина, що здавалася зі мною,
Весь час імітувала стан.
Хто кращим другом добре маскувався,
За спинами кидав криві слова,
Вживався в роль, паплюжив, насміхався,
Придурювався - ніжно називав...
Так жаль, що часто у людській подобі,
Прихований перевертень сидить.
Для когось це розвага, а для когось хобі -
Серця і душі в жмені роздавить.
Ти змій, що виповз із Едену,
Так безсоромно брешеш і мовчиш.
Ти перетворюєш мене у навіжену,
А потім радісний, собі спокійно спиш.
