Сиділа принцеса - красуня у вежі,
Уся при параді, в яскравій одежі.
На принца прекрасного панна чекала,
Читала книжки, горобців рахувала.
Та вже почала нервуватися трошки,
Появиться першим коханий чи зморшки?
Чого це не їде, де так забарився,
А може в коня його хвіст відвалився?
Чи в бар закотився, щоб випити чарку...
Пішла із драконом затіяла сварку.
Дракон бідолашний її вже боїться,
Що принц уже тут, йому часто сниться.
Як бачить він бранку не в дусі - тікає,
Вдесяте у нього вже хвіст відростає.
Та все ж дочекалась, з'явився, припхався!
І щоб не зурочить дракон заховався.
Стоїть розпрекрасний, виблискують лати
Їй каже: Дракон, хочу милу забрати.
Оце обізнався! Оце так помилка!
І тріснуло серце, як та суха гілка.
Чогось так принцесі образливо стало,
Що замість цілунка, дістав у забрало.
То це від чекання і цього полону,
Красуня зробилась подібна дракону?
Не змушуйте принци чекать наречених,
Бо спить в них багато інстинктів шалених.
Принцеса не тільки це врода, корона,
Ще кожна в середині містить дракона!
Гарний вiрш, Iрин Ка. Дiйсно, жiночий характер - це рiч така, дуже специфiчна. Догодити жiнцi досить непросто.
Тiльки от може вам у 12 рядку, аби яскравiше звучало, слова "що принц уже тут" замiнити на "i принца поява" - "I принца поява йому часто сниться".
Ірин Ка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я гадаю Дмитре, що ми один одного варті(жінки і чоловіки). Кожен має свої специфічності, тому нам так і цікаво(хоча не завжди просто) Стосовно 12 рядка треба подумати. Дякую за відгук, рада Вам.