Розбивається промінь об шибку віконця,
Марево – сон зникає, в серці зникає біль.
Солодко пахне хміль зустрічаючи сонце,
Обнімаючи сонце, солодко пахне хміль.
Дух козацький росте, кров по жилах нуртує,
І так світло душі ще не було в житті.
Набирається сил, крила в росах гартує,
Їй долати ті далі де жита золоті.
Їй по світі ще йти набиратися вміння,
Щоб збороти оту темну ворожую рать.
Щоб пірнути ще раз в жовто сине проміння,
І вже потім доживать, добігать, догорать…
Кінь копитами б’є, блиска шабля булатом,
Наступає та мить вже яку не спинити.
За все зло ворогам наступає розплата,
І люта битва ще раз зашумить, загримить.
2016р
