Життя, мінливість, дорога остання,
Якщо кохання це дар, то навіщо прощання,
Якщо ти для мене найвища,
То чому не єднає Всевишній,
Якщо кохання, велика ціна,
Чому мені ти навіки безцінна,
Чому якщо, падаю в прірву,
Лиш за тебе богиню чарівну...
Твої очі, за погляд віддав би я все,
Та не глянеш, не глянеш на мене.
Долю розтоптала, наче глину,
Я до тебе лише лину,
Янголи зроблені з вогню,
Ми із глини , а брехню?
Сказати можемо не раз,
Я пам'ятаю святий образ...
Чому не з вогню створив нас Бог,
Вогонь спалив усі страждання,
І я летів у твої обійми, не прощання...
І я летів мов Ра Єгипту,
Знав таємниці манускрипту...
Став містичним істинним вогнем,
А що посієм те пожнем...
Став би дощем, що омиває роси,
Любив твої чарівні коси...
Я б троянду найціннішу заплітав моїй казковій феї,
І квітку, що цвіте узимку подарував у твої трофеї...
Та ти вічна мрія, та, що губить,
Той хто любив, знайшов, загубить,
Утратить як талан, потім знайде одвічний план.
Ех, за динари продане життя,
А за любов одні прокляття..
Той хто по справжньому любив,
мабуть, та й піде на багаття...
Хто не любив, а так забава,
Його чекає, шлюб і слава..
Магічний трунок не поможе,
Я так мрію лиш про твій цілунок...
А трави, що кохання можуть дарувати,
Я не посмію їх зірвати,
Люби мене, та не покинь,
У сон ти янголом прилинь,
Прилинь, і душу забери, я мушу,
Серце віддаю, і душу колись безсмертну душу..
На душу смерть чекає, забуття,
А на кохання вічна мука,
Скажи Господь, скажи чому розлука...
Я заклинати готовий в віршах небеса,
Так дорога твоя краса...
Забути релігію і Бога,
Піти куди веде дорога...
Піди в інші ті краї, де ти живеш,
Нема місця мені в раї, якщо покаюсь
і не буде більш гріхів то стану мов герой із міфів...
Це неможливо, сама знаєш це чому,
тому, я лечу і сам тону у серця не знаходячи подяки.
Бо ти любов, що написала небу знаки,
і в пекло мене кинула ти знов...
ID:
687353
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 03.09.2016 07:43:02
© дата внесення змiн: 03.09.2016 07:43:02
автор: Ростислав Мельничук
Вкажіть причину вашої скарги
|