Серпнева усмішка на згадку… Спекотна туга наче біль.
За обрієм яскрава цятка – то сонця ласка звідусіль.
Малюнок крейдою про літо змиває злива почуттів.
Зів'януть чорноброві квіти в коханням витканій фаті.
Не йдіть, картаті полонини, зеленоокі та без меж.
Не йдіть в росі спітнілі днини – стікає час з небесних веж.
Не йдіть усипані зірками сп'янілі ночі, стиглі сни.
Серпневі пахощі з роками стають солодші восени…
То моє літечко грайливе, сердешне, ніжне, мов дитя.
То моє зернятко вродливе, що проросте без вороття…
За обрієм злотава цятка – то сонця ласка нам усім.
Серпнева усмішка на згадку, спекотна туга звідусіль…
31/08/2016
