Я жила в Альпах,
Майже біля хмар,
В маленькому селі.
Так, близько було синє небо,
Що іноді здавалося мені,
Дістати можна було зорі...
Не піднімаючи руки.
Ми кожен вечір зустрічалися,
Умовно...
Дивлячись на місяць...
Так ми домовились тоді́́.
Я з заходу.
А мої рідні,
З півночі дивилися,
В домо́влену годину.
Ось так ми зустрічалися...
І серце так стискалося,
І місяць разом з нами сльози лив.
То був спокійний,
А то, сяйвом мерехтів.
Напевно, намагався поєднати рідні душі.
І так яскраво він світив,
Як, сонце в день.
Йому хотілось, нам допомогти!
Побудувати сяйвом міст,
І розірвати тугу трьох сердець!
Так сумно і тяжко,
На душі тоді було...
Мені так доні бракувало...
Що я не мала змоги, бачити її.
А попереду...
Ще були три роки...
Три довгі роки, на самоті.