Коли пахне у лісі грибами,
Дощами политою глицею,
І хоч важ це повітря на грами,
Порційно до кави з корицею.
Коли випраним небом прозорим,
Останні веселки розвішані
Поверх хмар над дрімаючим полем,
Легкими здаються всі рішення.
Моє серце бажає щось більше,
Коктейля із літа та осені,
І так просто складаються вірші,
З мозаїки літньої просині.
Із тих спогадів складених в скринях,
Солодких і трохи з гірчинкою,
Пейзажів морських на світлинах,
Де зірочка в хвилях іскринкою.
Коли літо чергове проходить,
Лишає свій слід ностальгією,
П’янить лісу дзвінка прохолода,
Крізь сум зачаровує мрією.
дякую за увагу 
