Вже осінь так неждано на порі.
Всі кутаються у тепло будинків,
В гарячий чай, обійми і косинки,
У соняхи, не зібрані з полів.
Я від холодних і колючих фраз
Вдягну міцні і непроникні шати
З незаперечних вічних постулатів,
Узором - аксіоми для прикрас.
Додам іскринку міражів -
І стане легко на душі.
Гарний вiрш, Оксано. Дуже красиво звучить. Вийшли у вас такi роздуми з психологiчним вiдтiнком, про мiсце душi.
Тiльки от може вам у 4 рядок, аби яскравiше звучало, ще додати слово "з" - "У соняхи з незiбраних полiв".
Дякую, Дмитре. Над отим рядком я теж розмірковувала. У першому варіанті він звучав у мене, як "У соняхи, незібрані з полів.", Потім так, як ви запропонували. Поки зупинилася на останньому варіанті... Роздумую, як краще... правильніше... і цікавіше...
Дуже красиво звучить. Вийшли у вас такi роздуми з психологiчним вiдтiнком, про мiсце душi.
