мимоволі тікають думки
і тікають ті спогади мо́ї
чи то так хтось задумав собі
чи то я вже тебе відпускаю.
не скажу́ тобі йди,
не скажу́ я що в гості не кличу
але я й не скажу що люблю
я тебе відпустила у вирій.
твоя мова була мені медом
і руками мене ти сягав до небес
в тих очах потонула назавжди
я й здається ще плаваю десь...
я вдячна за втіху, за спомини літа,
за осінь мою в океані забуту
хай в серці твоїм вже настане "горіти"
відкрий свої двері назустріч кому́́́́сь
а я буду поруч, хоч в іншій реальності
в свою ж ти не пустиш, а я й не прийду...
