На самоплив пускати – гарний варіант:
Не потребує ризику і жертви.
Та вже, поглянь: країну топче окупант,
Готовий незалежність нашу зжерти.
Звичайно, можна заховатися у тінь
І віршики тихесенько строчити,
Та знай: без бойових походів здохне кінь,
А ти – й надалі будеш в рабстві жити.
Бо ворог наш – не з автоматом у руках,
Якого можна легко розпізнати,
А той, хто вправно риється в твоїх думках,
Зробивши з тебе «пішого солдата».
Він лестощами ніжно підсолодить слух,
Та й гордість компліментами зігріє…
Все, пане! Ти до його витівок оглух,
І скоро він тебе в брехню зариє.
Себе за патріота видасть напоказ
І про біду народну вірш напише -
Так легше виконати із-гори наказ
(Як кажуть росіяни, «ксіву свише»).
А їхні ляльководи грошики дають
За те, що вони правду розпинають,
І кров твого народу ненаситно п’ють,
БО Ж ТИ НЕ ПІКНЕШ! Вони добре знають.
«Нехай воюють інші!» - ти, як боягуз
Так і сидиш тихенько, наче миша:
«Я ж просто сіра шістка, не козирний туз.
Мене війна ця ваша не колише.
Навіщо це мені – сваритися з людьми?
Я хочу жити в мирі з усіма.
Я пацифіст, не закриваю дзот грудьми,
І там, де бій – мене завжди нема!»
Тому й не плач тепер, що важко жити так,
Що йде війна й жирують олігархи –
Бо ти – не лицар, а безпомічний простак,
Котрого землю роздирають полемархи*.
3.10.2016
Полемарх* (від грец. Πολέμαρχος, polemarchos) - в Стародавній Греції один із старших воєначальників, якому була доручена турбота про все, що стосувалося війни. Надалі поняття полемарха відноситься до воєначальника, на якого покладалося і ведення самої війни.
Особисто у мене більше поваги до ворога, ніж до такої біомаси... я рахую що саме через таку аморфну складову Україна знаходиться в такому становищі... воно всіх любе... всіх без розбору... всім дарує компліменти... всіх підтримує і "безмежно любить Україну"... Саме така аморфна маса складає російську зомбовану кашу. вони також всіх люблять, і Україну і українців... і сильно люблять сваю Атчизну... Саме завдяки їм Путін "полюбив" крим, донбас, луганщину. якби оці наші барабольки попали безвозвратно у те середовище, вони б і там швидко адаптувались, і любили б усіх навколо... і Путін для них би був найкращих з президентів. Я влітку їздив до однокласника на Урал. В нього дружина оце така сама- всіх любить. Навколо неї завжди шайка бабульок і вони всіх люблять ... язиком. Вечорами сидять всі у вконтакте і там їх група біля 3 тисяч і вони пишуть про все,. Вона мені каже: українци слішком канфліктниє. Ані всєґда хатят правди дабіться. Паетаму у ніх многа праблєм. Вигнали такова красівава прєзідєнта а зачєм? Пусть би сєбє варавал, і ви сєбє патіхоньку варуйтє. Нєт же- ім нужен Майдан, чтоби іх там убівалі. А правільно дєлают умниє люді- тіхо сєбє с любовью к чєловєчєству- ти нікаво нє трогаєш і тєбя нє тронут.
Ось такі жабки домінуючі і підривають всі здорове, що могло б статися в Україні. І саме головне, що вони завжди на виду, бо дуже темпераметно щось роблять заради власної слави і благополуччя.
Слово це -зброя,буває гострим мечем,інколи звеселяє,піднімає,убиває!
Але"Та знай:без бойових походів здохне кінь!"
Надзвичайно влучно написали!
ПВО відповів на коментар Зоя Енеївна, 05.10.2016 - 14:59
Так точно! І звеселяє, і піднімає. Але, коли під час війни бойовий кінь стриножений стоїть в стайні, а лицар під цимбали виспівує ворогу серенади, користуючись мечем смичка, то кінь здохне напевно з голоду, а ворог загарбає землю і занапастить її.
За відгук дуже Вам вдячний.
Сильний твір, потрібний сьогодні. Він вказує на місце митця в суспільстві у небезпечний час:
Звичайно, можна заховатися у тінь
І віршики тихесенько строчити,
Та знай: без бойових походів здохне кінь,
А ти – й надалі будеш в рабстві жити.
Дякую Вам за нього.