(Присвячую всім колегам-вчителям)
Якщо пенсії діждуся,навіть не згадаю
Про роботу оцю кляту,яку зараз маю.
Про успішність і проценти,наради без ліку,
Різні творчі об’ єднання забуду навіки.
Не смалитиму комп’ютер до пізньої ночі.
Нехай згинуть шкільні сайти-берегтиму очі!
Різні форуми і блоги нехай завуч знає,
А мене з таким питанням більше не чіпає.
Позбираю усі чисто конспекти і плани
Й з задоволенням жбурну їх у помийну яму.
Геть забуду про проекти,тестування,ЗНО,
Жити буду,як всі грішні,спілкуванням і кіно.
Заблокую телефони,щоб не діставали,
Й на заміну вже до школи більш не викликали.
Адже знаю,нині діти небезпечні й грубі,
Спровокують,знімуть ролик-і ти вже в Ютубі.
Не шукатиму до ранку горе-ученицю,
Що із відома матусі стала молодиця.
Не ганятимусь за учнем десь поза кутками:
Нехай собі палить в школі і дома з батьками.
І ходити буду вільно шкільним коридором,
Не боятися,що зіб’ють,а це ж такий сором!
Посиджу собі в фейсбуці я замість педради
І заб’ю,як кажуть діти,на олімпіади.
Більш не буде мені сниться вночі планування,
Звіти,пропуски і форма,денне харчування.
Не проситиму в батьків я на ремонти гроші
І тоді для всіх на світі буду я хороша.
Не стоятиме директор в мене коло класу,
Буду мати скільки хочу я вільного часу.
Не кидатиму сім’ю я більш напризволяще,
І не мчатиму на курси за досвідом кращим.
А зберу своїх онуків й буду гратись з ними,
Бо з дітьми не було часу,я ж була з чужими.
Відпочину від конфліктів із дітьми й батьками.
І займуся я собою,жду цього роками.
І як справжній європеєць десь поїду у турне.
Ой,пробачте,захопилась,понесло кудись мене.
Не зібрала грошенят я навіть із зарплати,
А про пенсію мізерну нічого й казати.
Та не в грошах,друзі,щастя й це відомо добре вам,
А в очах дитячих ясних,які щиро вірять нам.
Тож професії у світі кращої немає,
Бо лиш нас,як сонце вранці,діти зустрічають.
Заворожили ви мене, Галино своїм віршем, бо це ж і про мене, жаль тільки, що з нашими мізерними пенсіями поїхати можна, хіба що в село, та й то ненадовго...
