Обернись
Най хоч тінню
Най хоч вітром у моє вікно
Я відчиню для тебе
І протяг
Хай там що, а мені все одно
Я відкрию для тебе і серце
не студи так шалено його
можна плакать і можна сміятись
бо близькі ми як вперше, тоді
ніби юність «ввійшла» у кімнату
а сказати нічого їй.
Моє «вічно» і твоє «надвечір»
Заплетуться в шалений танок
І крізь сон студеніючі руки
Закривають наме́ртво балкон.