За стіною – вечір,
За вечором – ніч,
За ніччю – провалля,
В проваллі є річ.
У речі є річ
Сама у собі,
У ній голоси,
Що селилися в трубі,
З труби виливалось
Плетіння отрут,
Прямісінько в склянку,
Що ніде прямо тут.
А бійня скінчилась
Знов внічию,
Провини немає –
Судді похую…
Святі скажуть – грішник,
А грішні – святий,
Пішов у запій
Мій котик рудий,
З яким ми співали
Злі пісеньки;
Є лід під ногами,
А де ж ковзани?
Ланцюжок порвався,
Травою заріс,
Яку ми скурили
В нічний сінокіс…
А далі був ящик,
А потім свіча,
За склом на гоїлі
Тепер догора,
За нею є порох
І стадо корів,
Що вплелися у сповій
Блудних голих слів;
За словами є сонце,
У сонці є сіль,
У солі є правда,
У правді є біль,
За біллю знов радість,
У серці вона,
У серці є пустка,
У пустці – стіна…
І так – без кінця…
І так – без кінця…
без кінця…
без кінця…
Зараз випалю за ваше здоров'я таку косячину!
