частина 2
жовтень 2010 рік
Ода березі
Ужастики у світі беріз !
Без любові нічого не буде ,
а кохання така рідкість ,що попадається не багатьом .
І злий дух виганяє із тебе ,дитино...
Березові бруньки ,що бринять безупинно .
Підіть-но ви ,читачі , до берези
І почитайте вірші березі .
Вони берези ,сестри ,съумують ...
Їх кози-дерези деруть їх шкіру ...
Помоліться березі ,вони ж съумують...
І береза обійме у обіймах тебе ,читачу .
І так берези клеїлись до Молота Сергія ,ждали...
Я їх образити не можу .
І все ж я іноді лютую,але байдужим бути я не можу .
Хоч ні байдужим бути завжди можу ...
Тут реклама,тут заздрість ,тут співчуття,тута любов ,
А я же не хочу знову буть байдужим ...
А я же хочу ,щоб мене зоставили в суъпокої!
Білая березо ,ти не смілива ,і я не сміливий .
Ти ,смугастая як зебра!
Ось щось ,березо ,і я також як чорно-білеє кіно ...
І історія оця чорно-біла ...
Білая березо ,ти не смілива ,і я не сміливий .
Ти ,смугаста .
Ось щось ,березо ,і я також як чорно-білеє кіно ...
І історія оця чорно-білая ...
так із чорно -білого народиться світ .
Прийшов ,стою ,жду ,круги по воді дощовій вожу .
Воджу я хвилю .
Кола кружляю навколо берези .
Навколо ,леді берез .
Леді ,що лебедями крила свої розпластали .
Леді береза ,що лебедині крила свої розкрила ,
Накрила всіх своїми крильми .
Її шукаю поглядом ,щоб милість подарувати свою .
Я знаю ,що в мене з нею нічого не вийде і не буде .
Як у неї справи?
Погане питання я задаю ...
Матір сонячна ,матінка божа ,вона ж уже і народила .
І у неї біда ,гріхи свої не може відпустити ,
Якщо мене не обманули .
Але солодкий той обман ,що несе іконі сльози .
Але солодкий той обман ,що несе іконі сльози ...
Що співчуття принесе .
Ах так ,про що я?
Березо ,ти зрозуміла ,не хочу ранити її,
сподіваюся не пораню.
Коли зустріну її намагатимусь розвеселити ...
доки я чекаю,а ти Березо ,стій і радій ,весели інших .
А ти ,березо,так полюбила зразу мої вірші
І подумки читаєш їх .
(Йой ,а що я тут написав?
а поняв .
Істина розкрилась!)
хтось вдарить березу по голові,хтось вдарить тут ногою ...
а Ти ,березо ,так любиш мої вірші і подумки читаєш їх ,
хапаєш ,і милістю своєю мене ти зцілюєш .
Я слави не хочу , я просто так люблю .
хоч може стану і актором наглим ,
що душу вивертає на голо,
актором зухвалим ,
що хвалить природу красиву.
Нічого не може бути живіше ,аніж як людина ,що відчуває ,
хто співчуває іншому ,хоч би собаці ...
Я існую ,а не живу ...
У мене добро-погана звичка - співчувати,хоч тільки все оце слова - вода ,доки співчутливо собаці-богу хліба не простягну ...
ID:
700112
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 12.11.2016 17:24:14
© дата внесення змiн: 14.11.2016 13:04:17
автор: dominic
Вкажіть причину вашої скарги
|
