«Сталося! Я Альфа й Омега,
Початок і Кінець. Хто прагне, тому дармо Я дам від джерела живої води. Переможець успадкує усе, і Я буду Богом для нього, а він Мені буде за сина! А лякливим, і невірним, і мерзким, і душогубам, і розпусникам, і чарівникам, і ідолянам, і всім неправдомовцям, їхня частина в озері, що горить огнем та сіркою, а це друга смерть! ( Об'явлення 21:6-8)
В народі кажуть: хто говорить – того і правда. Є багато людей, які шукають істини, бо правда не є істина. Я її шукала і знайшла тоді, коли, нарешті, прочитала Біблію, повірила і переконалася у її правдивості. Ніби, побачила зворотний бік медалі, якого ніколи не бачила.
Істина – це особливий вид правди, яка не піддається сумніву, слово, що означає найвищий ступінь правди Творця, це відкриття Бога про Себе, про Всесвіт, про все Ним створене, про його зв’язок, взаємовплив і взаємозалежність. Істина не залежить ні від людини, ні від людства, способу мислення і рівня його освіченості, організації суспільства і виробництва; вона не залежить ні від культури, ні від релігії: вірувань, способів поклоніння, звичаїв, традицій, вчень, трактувань і не може бути ні об’єктивною, ні суб’єктивною, ні відносною, ні релігійною, ні філософською. Істина не поділяється на види, не змінюється в просторі і часі. Істина – непорушна, не підлягає філософському тлумаченню. Істина лиш та, яка виходить від Бога Всевишнього. Людина не може говорити істину, а може лише слідувати істині. Ніхто не може до неї щось додати, чи відняти, щоб зробити її більш правдивою чи більш істинною. Істині потрібно вірити і просити відкриття у Бога, щоб пізнавати її, тоді відкривається розуміння.
Кожне Слово Творця являється істиною, незмінним абсолютом. Про Себе Він говорить: Єв. від Івана 4:24 «Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в Дусі та в правді вклонятися» і не інакше, а лише так, як бажає Він у Своїй прописній істині, в Біблії.
В істині Творця, на противагу філософії, поняття: може бути, а може і ні, – нема. «…В Нього нема переміни і тіні відміни». Господь Бог свідчить людству так: «Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав!» - Ісаї 55:11.
Матвія 5:18: «Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, – ані йота єдина, ані жоден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все». Кожне слово Царя – Закон. «Не відступай ні вправо, ні вліво, від повелінь Господніх, а роби так, як велено, щоб тобі було добре».
Кожна пересічна людина бачить істину, відчуває її на смак, запах, на дотик, бо все, що нас оточує, то є істина Творця, який явив людині Себе у Своєму твориві. Людина –
являється Його особливим творінням, яке наділене розумом, бо вона створена за подобою Творця. Він наділяє її якоюсь кількістю знань і умінь, посилаючи, посильні для її розуміння, порції істини. Наприклад: Д.І. Менделєєву Господь Бог послав у ві сні Періодичну систему хімічних елементів, яка працює до сьогодні. Різними способами посилається істина мужам науки, які смиренні перед Творцем і здатні її пізнавати на користь людині. Таким чином іде прогрес, розвиток науки і виробництва. Основна маса людства захоплена філософськими «істинами", що привело її до розпусти, духовного блуду – багатобожжя і релігії, у суспільстві – до аморальності, брехні і крадійства, у виробництві – до марнотратства ресурсів, світової кризи. Чим вищий рівень розвитку суспільства і виробництва, тим ближчий кінець людського суспільства. Марнотратство Божого творива людиною досягло небаченого рівня. Вона нищить все бездумно з шаленою швидкістю.
Господь звелів Даніїлу (606 р. до Хр.) «Заховай ці слова, і запечатай книгу аж до часу кінця. Багато-хто дослідять її, і так розмножиться знання». Науково-технічний вибух кінця ХХ ст. свідчить про пізнання певної, достатньо великої кількості істини і кінець цієї цивілізації, яка, відступивши від істини Творця, сама знищить себе своєю «істиною». Наприклад: У Творця – безвідходне виробництво: з ґрунту рослина бере воду, азот і інші неорганічні речовини, використовуючи енергію сонця, в результаті фотосинтезу, виробляє чисту продукцію без відходів, поглинаючи двоокис вуглецю, а натомість виділяє кисень і дає всьому живому повітря, їжу, всі необхідні вітаміни, акумульовану в плодах, в листі, в стеблі чи стовбурі енергію, яка може бути використаною через міліони років (вугілля). Істина Творця – в дії, в доказі її підтвердження. Через Ісаю 43-46 Бог врозумляє: «Так говорить Господь, твій Викупитель, та Той, що тебе вформував від утроби: Я – Господь, Хто чинить усе: Розтягнув Я Сам небо та землю утвердив, – хто при тім був зо Мною? Хто ознаки ламає брехливим, і робить безглуздими чарівників, Хто з нічим мудреців відсилає, і їхні знання обертає в нерозум, Хто стверджує слово Свого раба, і виконує раду Своїх посланців?...» ; «Я перший, і Я останній, і Бога нема окрім Мене! І хто зветься, як Я? Хай повість про те Мені з того часу, коли Я заклав у давнині народ, і хай нам повість майбутнє й прийдешнє»; « Я – Господь, і нема вже нікого, нема іншого Бога, крім Мене, що звіщаю кінець від початку і наперед – що не сталося ще, і говорю: Мій замір відбудеться, і всяке жадання Своє Я вчиню», …Я, що світло формую та темність творю, чиню мир та недолю творю, Я – Господь, що робить це все!...»; «Говорить отак Господь Бог, що створив небеса і їх розтягнув, що землю створив та міцно поставив її; не як порожнечу її створив, – на проживання на ній Він її вформував, і простяг все те, що з неї виходить, що народові на ній Він дихання дає, і Духа всім тим, хто ходить по ній».
Бог – Дух, Отець духів і всякого тіла «І Корей зібрав на них усю громаду до входу скинії заповіту. І показалася слава Господня всій громаді! І промовив Господь до Мойсея та до Аарона, говорячи: Відділіться від цієї громади, Я винищу їх умить! А вони попадали на обличчя свої та й сказали: Боже, Боже духів і кожного тіла! Як згрішить один чоловік, чи Ти будеш гніватися на всю громаду? І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Скажи до громади, говорячи: Відступіться зо всіх боків від місця мешкання Корея, Датана й Авірона!» Числа 16:19-24 Тому Він Всюдисущий, у всіх і через усіх – Христос – в нас (Колосян 1:27), ми – храм Духа Святого (1-ше до Коринтян 6:19)Віриш чи не віриш, Бог у тобі, бо Він – Дух – Істина, Любов і Життя, але і праведний Суддя. З Ним людина жива. Коли Дух Божий виходить, людина стає, вмить, мертвою. Ні царі, ні вчені академіки, ні релігійні очільники найвищих рангів не можуть протистояти Богу, щоб не вмерти, а продовжувати жити.
Де-хто сумнівається в тому, що Бог – то Любов. Не дивлячись на величезну людську невдячність і зневагу, Він не відлучає жодного хульника, зневажника і безбожника від усіх дарів Божих, що посилає усім живим істотам на землі: дає їм дихання, дощ, обігрів, їжу, ліки – усе, щоби і безбожник жив, який дари Божі називає дарами природи. Коли з повчальною метою Всевишній затримує дощ – природа засихає і гине.
Людина своїм непослухом істині привела планету до екологічної катастрофи, і сама стала її жертвою. «Зверніться до Мене й спасетесь, всі кінці землі, бо Я – Бог, і нема більше іншого Бога!» Так і істини ні в кого нема, окрім Господа Бога Одного і Істинного, Творця.
Поняття ’’Істина’’ запозичене філософами із Біблії.
«В діалозі «Кратилус» Платона, де Гермоген дає ствердну відповідь на питання Сократа: «У такому випадку той, хто говорить про речі відповідно до того, які вони є, правду говорить, той же, хто говорить про них інакше, бреше?» – «Так.»». Істина Творця була і буде Істиною завжди. «Бо Слово Боже живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, – проходить воно аж до поділу душі і духа , суглобів і мозків, спосібне судити думки та наміри серця. І нема створіння, щоб сховалося перед Ним, але все наге, та відкрите перед очима Його, – Йому дамо звіт». (Послання до Євреїв 4:12)
Свій звіт перед Богом дала перша цивілізація.
Людина, впевнившись у собі, в своїй мудрості і величі, в центр свого буття поставила себе, свої легенди, міфи, звичаї, своїх богів і свою «істину», зневаживши Божу. Буття 6:5 «І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця (розуму) її – тільки зло повсякденно. І пожалкував був Господь, що людину створив був на землі. І засмутився Він у серці Своїм. І промовив Господь: «Зітру Я людину, яку Я створив, з поверхні землі, – від людини аж до скотини, аж до плазунів, і аж до птаства небесного. Бо жалкую, що Я їх вчинив». Творець підтвердив, що Його слово – то істина! Прийшов Потоп, і перша цивілізація загинула тому, що було знівечено ім’я Господнє, і потоптана Божа істина. Він вчинив суд Божий над світом. Хто може перешкодити Йому, і свою «істину» – релігійну чи філософську поставити вище Божої, або розкласти її на абсолютну, суб’єктивну, об’єктивну і відносну?
Сучасні філософи губляться в гіпотезах про походження гігантів, скелети яких знаходять на землі, і міст похованих під великим шаром ґрунту чи на дні морському, про яких нема спогадів в історії людства. Божа істина відповіла на це питання шість тисяч років тому – Буття 6:4 «За тих днів (до Потопу) на землі були велетні, а також по тому, як стали приходити Божі сини до людських дочок. І вони їм народжували – то були силачі, що славні від віку». То вони жили в тих містах і залишили нам свідчення про своє відступництво від Істини і Істинного Бога, піднімаючи Слово Його на сміх, як робиться і тепер. І Він сказав: «Не буде Мій Дух перемагатись в людині навіки, – блудить вона. Вона тіло і дні її будуть сто і двадцять літ». Господь дав цю істину, а людина нехай візьме вірою 120 і, навіть, вічність, але тоді потрібно залишити віру філософським тлумаченням і богам, що не Бог, а повірити Істині Бога Одного Живого і Істинного, Бога Вседержителя – і, чим швидше, тим краще, бо гряде суд Господній на всю землю і вона, разом із мешканцями її зберігається на їжу вогню. «Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття. День же Господній прибуде, як злодій вночі, коли з гуркотом небо мине, а стихії, розпечені, рунуть, а земля та діла, що на ній, погорять... А коли все оце поруйнується, то якими мусите бути в святому житті та в побожності ви, що чекаєте й прагнете скорого приходу Божого дня, в якім небо, палючися, зникне, а розпалені стихії розтопляться? Але за Його обітницею ми дожидаємо неба нового й нової землі, що правда на них пробуває. 2 Петра 3:9-13
Людство замінило Істину звичаями, традиціями, обрядами, святами, походами, магією, тлумаченнями, релігією – богами, що не Бог – всім тим, за що були знищені перша цивілізація, і Содом, і Гоморра. Брехня одягає елегантний одяг, напускає на себе поважний вигляд, щоб довірлива людина не перевірила її по Біблії. Відступництво, тлумачення ніколи не постають оголеними, щоб їх можна було вчасно розгледіти й розкрити, щоб простодушна людина вірила, що вона заслуговує великого довір’я – більшого, ніж сама істина.
Арістотель зі своєю школою розробив вчення про трьох богів в одному: Бог – Отець, Бог – Син, Бог – Дух Святий. Так Господь Бог, Вседержитель, Один і Істинний став Триєдиним, а Тертуліан дофілософствував: Бог Один в трьох іпостасях. Так Божа істина кинута людиною під ноги.
Монотеїстами, були іудеї – лише вони вірили в Єдиного Бога, Творця Всесвіту, Владику, Вседержителя – в Бога, Який все і у всьому, в усіх і через усіх. В Нього вірили і перші християни.
В ІІ столітті Тертуліан був першим, хто замість слова «тріада» (трактування грецьких філософів) став вживати «трійця». Він вважав, що попереднє поняття виражає «три різних», тобто підкреслює різницю. А нове – «трійця» - це «совокупність трьох», де головна роль належить Єдиному (Отцю). (А.В. Зінов’єв, «Магія апокаліпсиса, ст. 33)
В другій половині ІІ століття в Олександрії була створена школа християнського богослов’я. В школі навчали філософії для розробки основних положень богослов’я Святої Трійці тобто для її філософського обґрунтування і новоствореного християнства, яке абсолютно відрізнялось від першого. Так на початку ІІІ століття філософська «тріада» стає богословською «трійцею», а Єдиний Господь Бог «стає власником» декількох особистостей (іпостасей), дякуючи мудруванню частіше всього філософів. За 1000 р. наперед Господь прорік про це через Пророка Ісаю 59:14-15 «І правосуддя назад відступилося, а справедливість здалека стоїть, бо на майдані приткнулася Істина, правда ж не може прийти, – і істина зникла…», бо на майданах філософи прорікали і прорікають свою «істину», знівечивши істину Творця.
Галина Яхневич
ID:
701321
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 18.11.2016 20:03:35
© дата внесення змiн: 08.09.2024 23:17:43
автор: Тріумф
Вкажіть причину вашої скарги
|
