|
Життя: смуга біла, смуга чорна, смуга біла, смуга чорна, смуга біла, смуга чорна ... Хрест ...
Людина істота дивна! Вона може звикнути до всього на світі, але ніколи не зможе звикнути до болю і до смерті.
Здавалося б, смерть супроводжує нас століттями, скільки забобонів і вірувань пов'язано з цими явищами і начебто потрібно сприймати це як належне, але людина з цим ужитися не може. Вона не може прийняти смерть, як щось неминуче і належне! А завжди намагається обдурити її, винаходячи всілякі еліксири молодості і вічного життя, не розуміючи, що лише блукає в тумані свого «хочу»!
Хочете зробити людину по справжньому нещасною, чи навіть вбити її - скажіть, що його близька людина вмирає, найстрашніше, якщо це буде правдою. В кращому випадку у людини буде істерика і підірвана нервова система, за найгірше я мовчу.
Чому ми ставимося до смерті інших як до належного - він своє пожив уже або щось в цьому роді, а смерть своїх близьких вибиває нас з колії життя, хоч до цього і думав, мовляв, ну помре, ну що тут такого – кожний вмирає, а на насправді буде дуже і дуже боляче. Нехай навіть ми лаємося з цією людиною дуже часто, але самі розуміємо, що рідна людина зрозуміє тебе і підтримає як ні хто інший.
Найстрашніша біль - біль душевна! Її неможливо заглушити ні ліками ні вином. Сукупність цих двох чинників душевного болю і смерті - народжують по суті пекельну суміш, яка тисне на тебе, ніби ти тримаєш весь світ на своїх плечах. Ти її можеш відчувати, навіть помацати, але позбутися від цього почуття неможливо! Залишається тільки змиритися з цим, і тільки через якийсь час воно відступає!
Але залишаються думки з циклу, а що б було?
А що б було, якби лікарі вчасно приїхали, якби б в цей момент я був поряд, і таких думок дуже і дуже багато!
Потім і ці думки відходять, а що залишається? Залишається порожнеча від втрати і прагнення цю порожнечу чимось заповнити, інакше вона як чорна діра почне поглинати тебе зсередини, в результаті людина залишається спустошеною. Про таких кажуть - людина без душі! Порожнеча всередині може привести до непоправних наслідків, аж до суїциду.
Скажіть, а чи багато релігійних конфесій підтримує суїцид? Бо людина губить не тільки своє тіло а й душу.
Кожній людині в той чи інший момент життя приходить думка, а не кинути все, і не піти з цього життя? Для чого я живу?
Деякі живуть з цією думкою все життя так і не наважуючись переступити межу, деякі переступають…
Потрібно постаратися всім на зло жити далі, навіть якщо не буде копійки за душею!
Безвихідних ситуацій на цій землі немає, і навіть якщо тебе з'їли, то у тебе все одно є два виходи.
Залишається шукати сенс життя!
Багато вчених філософів зламали собі голови, але так і не наблизилися до істини ні на міліметр. Але ж він поруч, під самим носом! Для когось це музика, для когось діти, сім'я, мотоцикли, небо, море, і тому подібне ...
Кожна людина індивідуальна і сенс у кожного свій!
Питання життя і смерті завжди йтимуть поруч з людством, поки остання людина не загине на цій землі! Можливо відповіді на всі наші запитання чекають нас по ту сторону невідомого, але квапити події не варто і просто потрібно жити, навіть тоді, коли здається, що жити вже неможливо ...
ID:
702106
Рубрика: Проза
дата надходження: 22.11.2016 09:42:01
© дата внесення змiн: 22.11.2016 09:42:01
автор: kleshenko
Вкажіть причину вашої скарги
|
