Я б не промовив ні пари з вуст...
І ще, тим більше, - б не став писати.
Тумани згадок - як костей хруст...
То ще нічого... Просто, Карпати...
Легкі дороги, і легкий хліб,
Легке життя... нам скоро взнати.
Ще поту? Крові? ...гаразд, беріть...
Та не чіпало... Просто, Карпати...
Глибока сліпість, і глухота...
І діри нічим нам полатати...
Поза кутками, все ж, біднота,
Й "сусід"... та, все ж... Просто, Карпати...
І, наче, правда - руки сухі.
Стають ж на штанях щось проступати
Як після купелі, - мокрі сліди.
Ще б промовчав... Просто, Карпати...
І, з флюгельгорна легенький плин,
Що в думці не кінчає грати,
Про синь карпатських полонин
До сліз!!!
Не зміг...
Просто, Карпати...
Туман ховає вокзал сумний...
Поповз вагонів рядок строкатий.
Повні вагони зрубаних надій...
Частина нас самих... Карпати...
06.12.16