Босса-нова, ліричний ф’южн самби і джазу – музична візитна картка Бразилії, а хрещеним батьком цього стилю є Том Жобім (Antônio Carlos Brasileiro de Almeida Jobim) – бразильський композитор, поет і співак (25 січня 1927 – 8 грудня 1994).
Саме Жобім спільно з Мораесом (V. Moraes) у 1962 році написав «Дівчину з Іпанеми» (Garota de Ipanema, The Girl from Ipanema) –
і ця пісня стала стандартом нового стилю, а також глобальним хітом, який до сьогодні лишається одною з найчастіше виконуваних пісень, поступаючись, мабуть, лише Yesterday. Понад 240 артистів виконували «Дівчину з Іпанеми»! - від Френка Сінатри до Емі Вайнхауз.
Насправді ж Том Жобім написав дуже багато пісень – він був закоханий в рідну Бразилію, талановитий, працелюбний, отже, виливав свою любов до Батьківщини, її природи, людей, до самого життя в своїх піснях. Ось ця композиція - розкішна! - так і називається - Бразилія
Спадок його – кількадесят сінглів, багато з яких стали стандартами джазу та босса-нови (зокрема, Desafinado, Corcovado, Chega de Saudade, A Felicidade, Amor Em Paz…), десятки студійних та концертних альбомів, компіляцій, кілька музичних фільмів. Його іноваційні композиційні рішення збагатили сучасну популярну музику, і винаходи Жобіма тепер живуть у музиці інших композиторів.
Пісні Жобіма виконуються до сьогодні по всіх континентах, і немає сумнівів, що вони житимуть і далі, адже надихалися прекрасними речами, втілювали красу, що бентежила та хвилювала композитора. Знов-таки, «Дівчина з Іпанеми» - це музична розповідь про реальну дівчину, чиє ім’я відоме – це Елоїза Пінту (Heloísa Eneida Menezes Paes Pinto, нині Helô Pinheiro). 1962 року їй було 17, і вона була рідкісна красуня – як згадують, коли вона проходила повз бар чи кафе, звідти лунали вигуки щирого захоплення, аплодисменти, запрошення та wolf-wistles. До речі, дівчина виросла та відкрила крамничку одягу під брендом «Garota de Ipanema» - свого часу їй намагалися через суд заборонити використання цього бренду, але бразильці так палко шанували реальну дівчину з Іпанеми, що бразильській суд не наважився щось їй забороняти.
Жобім великий талант, тому аби уявити дівчину, достатньо послухати пісню – не побачити на власні очі, що, врешті-решт, бачать ті очі! – і не побачити, а відчути красу, грацію та шарм юної Елоїзи. У виконанні Аструд Жильберту (Astrud Gilberto) – вона заспівала «Дівчину» першою – пісня стала хітом та поширилася світом, аби бути виконуваною знову та знову іншим артистом.
Аналогічно, стандарти босса-нови та джазу, створені Жобімом, надихають сучасників, отримують нове виконання, а імпровізації за темами композитора народжують нові твори.
...Правду казала Астрід Ліндгрен: людей і в житті, і в мистецтві цікавлять тільки дві речі: кохання і смерть. Коли в творах митця стільки кохання - смерть десь ховається, відступає, чекає мовчки свого часу та не нагадує про себе щомиті... Ось це і є покликанням мистецтва: подолати страх смерті, аби жити, як дихати, - на повні груди.
25/01/2017