Мені шкодА людей, які обмежують свій світ,
Які бояться, щось в житті змінити,
І мовчки тліють, як опалий цвіт,
Та сил не докладають, щоби щось зробити.
Неначе вкопані, корінням проросли,
В полоні страху мріють про свободу,
І дуже боляче як дивляться з діри,
На недосяжні мрії, що летять в безодню.
Нема рішучості, бо хтось усе зломив,
Упевненість сховалась десь на дні,
Обмежених людей страх полонив,
Мені шкода, бо я також в полоні цім.
Лю...
05.02.2016.
Р.S. Так хочеться поїхати в інше місто, другу країну. Пройтися іншими вулицями. Зайти в нові магазини. Подивитися на незнайомих людей, на нові обличчя. Побачити абсолютно інше життя...
