Диво
Ти пануєш в моїх снах,
у думках і словах,
в них долаючи мій страх
теплотою у очах.
Ти існуєш почуттям,
сполоняючи ураз
серце сяючим життям,
що є нині увесь час.
Наді мною ясним небом,
де пливу я кораблем,
понад хмарами до тебе
чудотворчим королем.
Сонце сповнює вітрила,
вітром сяючих надій,
що мене чекаєш, Мила,
як перлину власних мрій.
Білий місяць на душі
освітляє темну ніч,
у яку, немов ножі
самоти вражає клич.
Вранці соколом гірським,
ти несеш мені любов,
з гір у гавані морські,
де її я вмить знайшов.
Блискучим перлом твого серця,
що сяє дивом на піску
зібравши ніжні барви сонця
у душу теплу і м`яку.
Своїм найкращим в світі чудом,
для мене завше будеш ти,
неначе світло, що є всюди
куди б дорогою не йти.
Віктор Цвіт 23.01.17
