UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Шостацька Людмила: БЕЗ МОВИ НЕМАЄ НАРОДУ - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Салтан Николай, 24.02.2017 - 13:20
Завжди дивувався людям, які кричать, що вони патріоти (ходят в вишиванках, прапори чи значки з елементами України) і заявляють, що Росія це наш ворог. Але ж говорять по-російському. Та нічого кращого не можна і придумати, як говорити по-українському. Тому що це наша зброя, це наше єство і наше все. Історія вже показала, що Україну розділяє лише мова. А їй завжди відводили останнє місце. А вона без плекання затухає. 
Шостацька Людмила відповів на коментар Салтан Николай, 24.02.2017 - 18:32
Яка я рада чути такі думки,сповнені патріотизму.Як можна в такий період її підтримувати і що цим намагаються доказати.В період моєї молодості за це роздавали квартири,посади,але не усі на це куплялись.  Дякую Вам за позицію. 
геометрія, 24.02.2017 - 12:07
Прочитала на одному диханні,Людо, перечитала вдруге, та й забрала у вибране, буду ще перечитувати...    
Шостацька Людмила відповів на коментар геометрія, 24.02.2017 - 18:28
Дуже приємно такі слова чути від педагога. 
Людмила Пономаренко, 21.02.2017 - 22:31
Без мови немає народу,Немає без кореня саду. З любов'ю і шаною до рідної мови... Зворушливо й правильно!
Шостацька Людмила відповів на коментар Ніна-Марія, 22.02.2017 - 19:19
Чим більше буде українського,тим більшою буде Україна. Дякую Вам,Ніно-Маріє. 
laura1, 21.02.2017 - 17:06
Прекрасний вірш про рідну мову.  Повністю Вас підтримую. Чому українці не хочуть вивчати свою рідну мову, а послуговуються ворожою? Може тому, що попереднє покоління розмовляє російською і продовжує навчати своїх дітей. В Західній Україні, з українською мовою краще, ніж в інших регіонах. Хочу вас сказати, що ніякі міста не оброблялися Москвою, так, як Київ. Коли я навчалася в школі, то про українську мову не могло бути і мови, бо ти автоматично ставав жлобом. Навчання в інституті велось виключно російською. Що і досі продовжується. Але вже зараз все-таки краще. Я закінчила МАУП в 42 роки, в 2000 році. Всі лекції велись російською. Писати реферати можна було як російською так і українською. Єдине, що диплом повинен був бути написаний державною. Але я всі шіть років навчання принципово писала реферати, курсові, контрольні і дипломні роботи лише українською мовою. Підручників українською мовою було дуже мало, тому мені приходилось не тільки писати всі ці роботи, але і перекладати українською. Але я це робила, хоч це й займало набагато більше часу(тоді ще не було інтернету і реферати і всі роботи я робила виключно сама). А в школі моїм улюбленим уроком була українська література. Вона мені була ближчою за російську літературу, хоч розмовляла я російською ще довгі роки. Все-таки від генетики і коренів нікуди не подінешся. Я цим хочу сказати. що люди не винні, що їх обрусили, але якщо хочеш вивчити рідну мову, то все можливо, лише треба хотіти і любити свою рідну землю. Я почала писати вірші і малювати у 48 років. І принципово не пишу вірші російською, хоч і могла б це робити. І зараз я відстежую, що писати мені комфортніше українською мовою, хоч раніше було все навпаки.
Шостацька Людмила відповів на коментар laura1, 22.02.2017 - 19:18
Мені трохи більше пощастило з мовним питанням.Три роки навчалась на російській,а потім 5 в Тернополі виключно українською.Дискримінацію відчувала на роботі.Дякую Вам за цікаву розповідь. 
Ганна Верес, 21.02.2017 - 16:13
А наша - квітуча і щира,Це – мова Карпат і Дніпра, Це – мова любові і миру, І віри святої й добра. Пречудові рядки! Відчувається і любов, і гордість за свою мову!
Шостацька Людмила відповів на коментар Ганна Верес, 21.02.2017 - 16:42
Саме так,Ганно,ніколи її не зраджувала,бо вона-найкраща!Дякую за теплий відгук. 
Шостацька Людмила відповів на коментар Анфиса Нечаева, 21.02.2017 - 15:32
Щиро Вам вдячна за нашу любов до рідної мови.
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||
ЛЮБІМО!!! БЕРЕЖІМО!!! 
