(Великий світ маленького дитинства)
Киця і котик туляться спати,
Ковдра коротка,- лапки стирчать...
Будем з Софійкою ковдру справляти,
Взимку на сіні холодно ж спать.
Добротний напірник бабуся зішила,
Онучка наповнила пір"ячком все,
Щоб холодом кицю зима не ранила,-
Як віхоли буйні вона принесе.
Радіє Софійка : яка ж- бо м"якенька,
Я спатиму з вами цю нічку,ось тут,
Всерединці вляжусь, я зовсім маленька,
Хай мишки від заздрощів в нірках шкрябуть
Маленька перинка на славу вдалася...
Як жаль тую ковдрочку їм віддавать,-
Бабусю, бабусю, моя дорогенька,
Я також на ковдрочці хочу поспать...
-Гаразд, моя крихітко, в шубку вдягайся,
-Навіщо, бабусю? Я - в ковдрочку... тут !
-Хустину тепленьку... Нумо -ж, не гайся !
Котики ж наші на сіні живуть...
Не хочу, бабусю, там холодно дуже,
А ліжечко в мене тепленьке, м"яке,
Віддам я перинку, мені вже байдуже
До того ж моя в мене ковдрочка є.
Обняла бабуся онучку маленьку,
Серденько у тебе велике,- не спить,
Покликала кицю і білу, й сивеньку:
Їм час працювати- мишок ловить...
ДЯКУЮ, ГАННОЧКО !
