UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ярослав К.: Не умилит ничто так душу - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ярослав К. відповів на коментар ЮНата, 30.10.2017 - 13:38
 Дякую, Наталіє, мені здається, що Ви теж так відчуваєте    .
ЮНата відповів на коментар Ярослав К., 30.10.2017 - 18:46
Ви вгадали.Є посвята старшій донечці. Це давній віршик, але він мені особливо дорогий...В ресничках крохотных запуталась слеза Желая стать солёным ручейком, Распахнутые детские глаза, Вам этот мир ещё так не знаком… Он так огромен, так необъясним, В нём много неудач, успехов. Вы будете всю жизнь общаться с ним, Пускай же слёзы будут лишь от смеха. 1992 Але є ще одна посвята - середній, Улянці. Цей вірш читали не всі. І, можливо, не кожен зрозуміє... Улянці Черговий крок до невідомості – Це день народження твого. Ці білі плями у свідомості, Як пересохле джерело… Мій погляд змучено-згорьований, Шматки розірваних надій… Міраж у долі відвойований – Туманний слід незбутніх мрій. Мій погляд зболено настирливий, Реальністю розбитий вщент. Розтоптаний і обезкрилений, Приземлений в один момент. Так довго він чекав взаємності, Контакту серця, рук, очей, Якоїсь, хоч хиткої певності, Та бачив темряву ночей. Так довго він ловив умовності, І відповідності шукав, Складав із пазлів у свідомості Майбутнє, як з кривих дзеркал. Воно ж не клеїлось, хоч мріялось. Жила надія, як аванс. І довгий час таємно вірилось У чудо, як єдиний шанс. Найнижчий мінімум – хотілося б … Хоч спілкування і контакт. На рівні мрії все й спинилося – Лиш стукають серця у такт. 2015 Ярослав К. відповів на коментар ЮНата, 30.10.2017 - 19:21
Які ж чудові вірші із самих глибин люблячої та змученої материнської душі. Я Вас розумію, Наташо, важкі періоди у відносинах батьків та дітей нажаль, сьогодні трапляються все частіше. І моя родина не є виключенням. Але "все тіче, все міняється", і те що "на рівні мрії все й спинилося" ще не означає, що назавжди. Радий знайомству із Вами та Вашою донечкою. Нехай допомагає та береже Господь усю Вашу родину 
відповів на коментар Ярослав К., 30.10.2017 - 21:36
Дякую за теплі слова. Але стосовно Улянки - це дещо інше. Вона, як прийнято зараз говорити, - дитина з обмеженими можливостями, інвалід, хоч як це слово важко вимовляти... Фізичні проблеми ми вирішили, а психічні виявились непідвладними нікому. Тому от уже 17 років безсонних ночей, психотропні засоби, нейролептики, різні заняття, дельфінотерапія і т. д. Все марно.Мова відсутня, інтелект дуже обмежений. Тепер ми просто стараємося з цим жити, хоч надзвичайно важко. Вибачте, не звикла про це говорити на загал, але надіюсь, що до моєї особи мало хто проявить особливий інтерес.
Евгений Познанский, 26.08.2017 - 00:18
    Шедевр настоящих поэзии и доброты и самой чистой любви, которая только может быть у человека к другому человеку, любви родительской. Жалею, что не прочёл его ране, но зато прочитал сейчас! и добавляю в избранное. Спасибо вам за такие стихи! Ярослав К. відповів на коментар Евгений Познанский, 26.08.2017 - 16:45
Спасибо, Евгений  . От совершенства этот маленький стишок, конечно, далёк, но мне приятно, что Вы глубоко почувствовали его энергетику(не подобрал другого слова). Это моё самое, пожалуй, любимое, хоть и короткое, стихотворение(по крайней мере, на то время), поэтому я и решился тогда выложить его первым. Оно, действительно, было написано в порыве, от избытка чувств.  Жаль, что мне, в отличие от Вас, к сожалению, видимо, нечего больше Вам предложить из опубликованного на сайте, я и так удивлён, что Вы что-то ещё нашли  . Но... идеи пока есть, слава Богу, только успевай записывать, работа, как говорится, кипит, да и в архиве что-то ещё лежит, может и придётся Вам ко двору что-нибудь... Очень о многом хочется написать, Евгений, да времени не хватает... Помню, в школе так жаль было, что Пушкин рано ушёл, Лермонтов, а ведь сколько, наверняка, идей нереализованых было у них! Вспоминаются песня И. Талькова: "А может быть, сегодя или завтра Уйду и я таинственным гонцом..." Я себя с ними не сравниваю, конечно, так, к слову... В общем, рад нашему общению, Евгений. Для меня Ваше творчество особенно и оригинально, и является изысканной пищей для моей души, так что, пишите и Вы чаще, Вы уже знаете, что "сладкоежка я, так что понравится наверняка..."  
Ярослав К. відповів на коментар меланья, 27.05.2017 - 17:40
Спасибо, Люба. Это вечные ценности, наши, украинские, а не какие-то там "европейские"...
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
Я просто вражений, вибачте, будь ласка. Я напишу Вам краще, у листі 
И я тоже не устаю им наслаждаться и стихами 
...и с почином!
