Автор: Мирослава САВЕЛІЙ
Пролетить життя, як грайливе літо,
І прийде зима, і пожнем плоди...
З присмаком то щастя, з горіччю образ,
Виляних стезею, що несемо ми...
І десь за вікном, десь у тім краю,
Прийде щастя наше, наче дежав'ю...,
Ми напишем долю, доленьку свою,
Ой, яку щасливо, часом і сумну...
Роблячи помилку, випривим її,
Винесем для себе ми новий урок...
Уквічаєм рястом поклик свій ми долі,
Або зупинившись, піднімемось до зірок...
Не просте життя, люди не прості...
Ти до них з добром, а вони -- немов на гріх,
Творять ніби долі, пішаки прості...
Ми маленькі люди в Всесвіті на цій Землі...
Рівні всі ми в Господа в руках,
Ми неначе квіти польові...
Що цвітуть сьогодні, завтра -- на світлинах,
Бо минуло літо, з ним -- грайливі дні...