Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Harry Nokkard: Белая стая - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Коток Оксана, 18.06.2018 - 22:17
Велике спасибі! Ваш відгук для мене приємний, бо вважаю Ваші твори глибокими та з певною філософією для роздумів!!! Твір чудовий, світлий і мудрий! Удачі!
Harry Nokkard відповів на коментар Коток Оксана, 19.06.2018 - 09:09
Дякую, Оксано за позитивний коментар до вірша.
Harry Nokkard відповів на коментар Коток Оксана, 23.06.2018 - 21:16
Оксано, доброго Вам вечора! Враховуючи Ваш коментар на "Білу стаю" вирішив, без Вашого дозволу показати Вам ще один схожий вірш. Сподіваюсь, що він вам теж сподобається. Лебединый крик Ночь на исходе, я не сплю, видение странное ловлю, и предрассветная уходит тишина, рассвет пьет воду из реки, гаснут ночные огоньки, бледнея, прячется за тучами Луна. Вот первый осторожный звук, как чей-то шепот, сердца стук, неслышно Солнце разгоняет ночи тьму, и занимает новый день, мой странный сон уходит в тень, сон или явь я так и не пойму. Скала нависла над водой, грозит неведомой бедой, на море шторм, идет за валом вал, над бездной женщина стоит, с ветром и морем говорит, я эту женщину когда-то знал. А шквальный ветер платье рвет, в страну волшебных снов зовет, зовет оставить эти берега, и стоит только захотеть, расправить руки и лететь, туда, где только вечные снега. Я ей кричу – Остановись! Ты так любила эту жизнь! В Долину Снов еще не время уходить, ты выбрала неверный путь, еще не поздно все вернуть, и эту жизнь как прежде полюбить. Зову, молю – Опомнись! Стой! Не слышит, только ветра вой, вдруг Белой Птицей взмыла в небеса, исчезнув в предрассветной мгле, мне все, оставив на земле, услышав в небе неземные голоса. Ночь уходила, с ней мой сон, и где-то колокольный звон, к заутреней молитве звал людей, и то ли было все во сне, то ли привиделось все мне, и в синем небе стая белых лебедей. Я вслед смотрю, в какой-то миг, прощальный лебединый крик, донесся, затихая в вышине, а в нем отчаяние и боль, он звал куда-то за собой, и этот крик был обращен ко мне. Коток Оксана відповів на коментар Harry Nokkard, 26.06.2018 - 22:54
Без лукавства Вам скажу, що твір дуже - дуже вражаючий, сюжетний і хвилюючий! Мені довподоби!
Harry Nokkard відповів на коментар Шостацька Людмила, 01.05.2017 - 14:23
Дякую ще раз. Вчора був трохи втомлений після дачі, то лишив відповідь на сьогодні. Цей вірш не складався як пісня. Він із розділу прсвяченому моїй покійній донечці. У мене там багато написано, на жаль із запізненням. Я б може і показав Вам, та не в коментарях, а поштою. Та тут я не знайшов як це зробити.
Шостацька Людмила відповів на коментар Harry Nokkard, 01.05.2017 - 16:14
Прийміть мої співчуття. І вибачте,що відчула сумну мелодійність.Якщо Вам буде зручно надіслати поштою,так зробіть.
Harry Nokkard відповів на коментар Шостацька Людмила, 01.05.2017 - 16:33
Тільки що намагався відправити Вам вірш і невеличкий лист, та чомусь виплипо повідомлення адресат не знайде. Може вишліть що небудь мені поштою, а дам відповідь.
|
|
|