Мій милий голос, тільки тим живу,
Що бачу твої очі уві сні.
Чекаю роси ті рясні.
Той вітер, що гуляє у бору.
Коли тебе я ще не знав.
Коли не знав, що за біда,
Ота любов... прокляття, туга...
Та, нам дарована наруга ,
Що нам,... той випадок віддав.
А може тихий шепіт трав,
Те листя, що чекало спів,
Твоїх таких солодких слів.
Той сміх, що місяць нам надав.
Або ж мовчання серед ночі,
Або той стукіт у грудях,
Або ж забитий в груди цвях,
Що знову, випадок пророчив.
Коли співає все ... забув
Про тугу. Забув про сон, та наяву
Кричу, що я іще живу,
Що я, ще, навідь, не заснув.