Зустрітися нам Ангел допоміг,
крильми прикривши від дощу весною.
Він знав про нас усе і, видно, захотів,
щоб ми зустрілися під липою з тобою.
Прикрив обох від крапель дощових
ще й липовим гіллям він ніжно.
Ти - блискавка, я - гуркотливий грім!
І зрозумів тепер, чому тоді так вийшло...
Давно хотів торкнутись я щоки,
твоєї... й пестить золоте волосся.
Коли, мов пташка, ти припала до грудей -
розлився трепет - грому стоголосся!
Як твої руки плечі обвили,
солодкі блискавки безсоромно ширяли.
А теплий дощ шумів, щумів, шумів...
Хотів, щоб довше ми під липою стояли.
Той ніжний трепет залишивсь в душі,
і дощ... і грім... і блискавка стокрила.
Зустрітися нам Ангел допоміг,бо знав,
що й ти в мої обійми ніжні захотіла...
"Той ніжний трепет залишивсь в душі,
і дощ... і грім... і блискавка стокрила.
Зустрітися нам Ангел допоміг,бо знав,
що й ти в мої обійми ніжні захотіла..."
Я впевнений, що Господь благословляє кожне справжнє кохання! Чудовий вірш. Додаю у обране.
І Я РАДА ВАМ, ЛЮДМИЛОЧКО!!!
А ОТ НА РАХУНОК ЧОЛОВІЧИХ... ЧОМУСЬ ВОНИ ТАКІ ПРИХОДЯТЬ. ЧОМУ? НЕ ЗАДУМУВАЛАСЬ. МЕНІ ПОДОБАЮТЬСЯ. Я ЇХ ПРИЙМАЮ. ТА, ВВАЖАЮ, ЩО ВАША ДУМКА СЛУШНА.