Зойк Гаремних Троянд:
– О К е р в а н Й о л і... Ч о р н а я Д у ш а...
Голос Пурпурової Троянди Втіхи(ствердно, про своє):
– ...Ахмед-паша... та Ібрагім-паша*108...
Впіймає вас Феджер у свій капкан...
(...і я таки вступлю в кривавий тан!)
...Усі царі жорстокі і практичні,
бо точать їх інтриги політичні...
Голос Гаремної Троянди в подобі Русалки(що ховалась невпізнаною в гурті Бранок-Троянд):
– ...Та дужче точать серце ріки кровні –
то ласкощі... інтриги полюбовні...
Зойк Гаремних Троянд
(у розхвиленому стинанні за втраченими коханими):
– ...Джігад іде!.. Іде по Керван-Йолі...
Веде Кисмет Дорогою Недолі...Голос Пурпурової Троянди Втіхи(різко уриваючи інтонацій голосіння – до Троянди в подобі Русалки):
– Ти хто така?.. Що робиш у гаремі...
Голос Троянди в подобі Русалки(у мертвій тиші):
– Я – твоя зміна в полюбовній дремі*109.
Голос Пурпурової Троянди Втіхи(полишаючи мужа, ідучи на ви):
– Як смієш ти! Я... я – Зоря Світання...
Голос Троянди в подобі Русалки:
– Між вишніх зір не перша, й не остання...
Голос Пурпурової Троянди Втіхи:
– Не перша, що ж... Я друга – і остання...
В моїх руках є чара від кохання!
(Показує чару з якої надпив Сулейман).
У ній і запорука мого злету...
Голос Троянди в подобі Русалки(з викликом)
– ...В отруйній чарі сонного щербету?!
Приймай двобій!
Голос Пурпурової Троянди Втіхи:
– Ти ж – чару переймай!..
Голос Троянди в подобі Русалки:
– У мене є своя... Піймай! Піймай!
(Рус-Хуррем, Пурпурова Троянда Втіхи нараз опиняється у замкненому колі рук Гаремних Троянд з легкими накидами на обличчях. Троянда в подобі Русалки, змагаючись словами з Рус-Хуррем, – то вибігає, то вбігає в коло через підняті "ворота" рук. Роксолана намагається впіймати її, та даремно. Невпізнана постать Троянди-Русалки постійно вислизає з кола).Голос Троянди в подобі Русалки(імітуючи голос Пурпурової Троянди Втіхи):
– "...І скільки важить золото ото..."
Голос Пурпурової Троянди Втіхи:
– Зухвалице, ти хто?..
Квіткове багатоголосся(луною):
– ...ти хто?..
– ...ти хто?..
Голос Троянди в подобі Русалки:
– В тобі живе причина моїх ран...
Я – Месниця... я – Тінь Махідерван*110.
Голос Пурпурової Троянди Втіхи(на мить зупиняючись у погоні):
– Ба! Той дурман?! Чи ж тут тобі цвісти?..
Черкешенко, це ти?..*111
Квіткове багатоголосся(луною):
– ...це ти...
– ...це ти...
Голос Пурпурової Троянди Втіхи:
– Ти – матір Мустафи... Відкинь платок!
(кидається навсебіч у колі Гаремних Троянд, зриває накидки з обличь).
Голоси Гаремних Троянд(перелякано)
– Не я...
– Ні-ні...
– ..Царице Квітів...
– Йок!
Голос Пурпурової Троянди Втіхи(у шаленому приступі ревнощів):
– А-а-а-а... Серця окривавлений сувій!
Голос Сулеймана Пишного(крізь сон):
– ...Я п'ю... Я п'ю... Я твій... навіки твій...
Голос Пурпурової Троянди Втіхи:
– Упийся мною... Впийся... Як уп'єш –
вбий Мустафу... і тим Її уб'єш!
Голос Сулеймана Пишного(на крилах сновидіння):
– ...Тебе до краплі, Втіхо, відіп'ю!..
Голос Пурпурової Троянди Втіхи(наполегливо про своє):
– ...Вбий сина Мустафу... Уб'єш?
Голос Сулеймана Пишного(крізь сон):
– ...Уб'ю*112.
Хор Гаремних Троянд(застерігаюче трагічно):
– Трояндо Втіхи... Пурпурова кров!..
Не змити кров із власних підошов!..
Голос Сулеймана Пишного(у муках сновидіння):
– ...Моя дитино... Мустафо-пашо...
Голос незримого Мустафи(привидом сновидіння):
– Пощо мене убили ви, пощо?..
Я порох ваших ніг... Подайте руку...*113
Голос Сулеймана Пишного(крізь сон, простягаючи руку на голос)
– О, як мені перенести сю муку...
Голос незримого Мустафи:
– ...Чи ви оглухли на мої волання!!
Голос Пурпурової Троянди Втіхи:(терзаючись докорами сумління, сахаючись привида)
– ...Ти сіяв зраду... мислив злодіяння...
...А з персами... коли прихильний час був,*114
ти ладив мир... ти помагав Тагмаспу...
Голос незримого Мустафи(супроти Рус-Хуррем):
– ...Неправда!.. Лож!.. Як уст бліда непевність...
Причиною – жіноча ваша ревність
за долю одинокого престолу...
Що ж, тіштеся... Гукніть гостей до столу,
нехай піднімуть чари за Селіма...
Голос Сулеймана Пишного(крізь сон):
– ...Кисмет... Кисмет... Яка ж ти невмолима!..
(до Рус-Хуррем):
– ...Се правда, Місафір?.. У тім причина?..
Голос Пурпурової Троянди Втіхи:(закриваючи обличчя руками):
– Невинна я!..
Хор Гаремних Троянд (луною)
– ...Невинна-а-а... бо причинна-а-а...
Голос незримого Мустафи:
– Я вірним був... Я, батьку, вас любив...
Голос Сулеймана Пишного(в муках сновидіння):
– Ти вірним був... а я тебе... убив!!!
Голос незримого Мустафи:
– Не Ви... вона... жіноча ревність біла...
(супроти Рус-Хуррем)
-Чого мовчиш!.. Чи з люті заніміла...
Хор Гаремних Троянд(луною)
– Мовчить... Чи вмліла, а чи заніміла!..
Голос Пурпурової Троянди Втіхи(безсило):
– У б и л а... так!.. Убила, як уміла...
Хор Гаремних Троянд(глибоко, значимо):
– Зійде Феджер... Засяє як Джігад...
Зайде криваво – згубить шаріат!
Голос Пурпурової Троянди Втіхи:
– Я вам на присуд тільки й відповім –
не я погублю! згубить син... Селім*115.
(до Сулеймана з попередньою інтонацією ласки)
...Прокинься, ладо... Вже зійшла Джігад.
Голос Сулеймана Пишного:(полишаючи тягар сновидінь):
– Трояндо Втіхи... спокій мій... і лад...
Пора... Джігад зове... священний бій!..
Голос Пурпурової Троянди Втіхи:
– Іди й вертай... і дужий, і легкий!
Хор Гаремних Троянд:(луною)
– Іди й вертай... і дужий, і легкий!
Голос Пурпурової Троянди Втіхи:
– Я дякую Кисмет, що ти – такий!
ПРИМІТКИ
108 Великі везири при Сулеймані Пишному Ахмед-паша – "Перший дружба" на весіллі Роксолани; Ібрагім-паша – (в.в. 1523-36) "дух і серце" Сулеймана, був одружений за його сестрою, меценат-інтеліґент, тямущий політичний діяч, грек за походженням. Сприяв зміцненню зв'язків між Туреччиною і Францією. За обмовою Роксолани, був звинувачений у політичній зраді і загинув ганебною стратою через удушення. Ахмед-паша загинув також "руками" Роксолани, замішаний у родинній інтризі.
109 Тут ідеться про документальний факт спроби "заміщення" Роксолани. Коли Султана почала в'янути, ворожа їй партія вишукала найкращу молоду дівчину і привела її до палати Сулеймана. Роксолана дізналася про це і положилася на порозі палати, щоб не допустити суперниці. ...Сулейман не прийняв "заміни".
110 Тут по дії Русалка щоразу змінює інтонації голосу і обличчя її покриває щоразу інша накидка. Кому ж, як не їй, Відьомській Примарі, відомо мистецтво перевтілення.
111 Черкешенку Махідевран, матір престонаслідника Мустафи, чекала доля вигнанки. Спочатку її одіслали до сина у Магнесію (Мала Азія), де Мустафа за султанським побутом намісникував. До Магнесії з Царгорода треба було їхати 5-6 днів. Потім, за намовою Роксолани, Сулейман перевів сина намісникувати у значно дальшу Амасію, куди їхати зі столиці треба було тижнів 3 з половиною. З сином від'їхала і матір.
112 Ця сімейна трагедія сталася восени 1553 р., коли Сулейман Пишний стояв табором у Малій Азії, готуючись до бою з перським шахом Тагмаспом. Батько викликав сина до себе в табір.
113 В останній зустрічі, що призвела до удушення Мустафи, батько не дозволив синові поцілувати собі руку, як велів побутовий мусульманський церемоніал. Натомість, дав знак "німий" ("без'язикій") сторожі (т.зв."діль-сізам"), аби вона накинула на сина фатальний чорний шнурок. Сильний і верткий Мустафа довго пручався, перш ніж "діль-сізи" здійснили вирок. Сулейман сам додивлявся кінця цієї страшної сцени, чи, може, відступивши за завісу в шатрі.
114 Офіційна версія вироку Мустафі, до якої у повній мірі спричинилася Роксолана, грунтувалася на політичній зраді і невдоволенні султаненка "родинно-клановою" політикою батька.
115 Селім ІІ Мест ("П'яний) занедбав Османську імперію. 1571 р. він програв бій під Лепантом супроти іспано-італійського флоту на чолі з Дон-Хуаном Австрійським – Лепантинський бій став почином для політичного занепаду Туреччини. За висловом А.Кримського "Роксоланине злочинство супроти Мустафи лягло якнайтяжчим немезидиним прокльоном на османську державу".
(За виданням "Епоха В'янучих Троянд" (драма). - Львів:Сполом,2014)
...уява - велика сила))) 
