Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: ОЙ, ВАЖКІ МОЇ ДУМКИ… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ геометрія відповів на коментар Микола Коржик, 14.09.2017 - 16:11
Дякую, Миколо! А мені вже давно сумно, бо не тільки син загинув, а й невдозі і невістка померла, то ж довелося спить горя до дна, бо ж динина їх ще була мала...
Sukhovilova, 14.09.2017 - 13:13
сумно...хоча власних дітей ще немаю.. але чомусь відчуваю.. якось написала таку пісню..
геометрія відповів на коментар Sukhovilova, 14.09.2017 - 13:35
І ще раз дякую, ваша пісня мені сподобалася, хоч і сумно, і гірко, та треба жити далі...
Sukhovilova, 14.09.2017 - 13:12
Як сонечко блищить у небі синім,Та вже не зігріва квітучий сад.... Бо в материнськім серці,милім, Чекання й горя оселився брат. Де ти ,синочку,рідний мій соколе?..... Чекаю я,кровиночко моя, Вже цвітом вкрився сад довкола, Куди стежина завела твоя? О, Сину мій Ріднесенький!!!!! Чому залишив матір в самоті??? Ти Всесвіт мій малесенький, Ти світла радість у моїм житті.... О,Сину,Сину,Озовись!!!!! Душа немає сил кричати... Благаю,Соколе,Вернись!!!!! Як важко кожен день тебе втрачати.. Блукаєш ти самотніми степами... Незнаєш,що удома сад цвіте... На білій вишиванці мами Для тебе сонця промінець зійде. Серед країв, холодних і далеких, Хай зігрівають серденько твоє Роки чекань моїх нелегких, І полотно вишиване моє! На вишитому полотні у мами Весною зацвітає рідний сад... Синочка мати жде роками... А поруч-смуток, наче рідний брат. Із кожним днем у небесах темніло, Стревожено лелеченька кружля. Та сонце матінку не гріло.... І Горя Дзвін по всій землі луна. геометрія відповів на коментар Sukhovilova, 14.09.2017 - 13:33
Дуже дякую,Sukhovilova. Ось уже більше 22 років я відчуваю гіркоту полинну, бо ж і душу, й серце розривають туга й біль за сином... Хай у вашому житті ніколи не буде болю!
Haluna2, 11.09.2017 - 21:29
Вічна пам'ять вашому синочку!Материнське серце тужить і ридає,бо синочка рідного на світі немає.
Ганна Верес, 11.09.2017 - 20:57
І слова мої, й думки,-Про синочка. Слізьми скраплені рядки І листочки... Плаче материнське серце. геометрія відповів на коментар Ганна Верес, 12.09.2017 - 14:30
Дякую, Ганю! Колись я написала такі слова: мій перший вірш присвячений був сину, і свій останній я про нього напишу...І так воно й буде: про щоб я не писала, про щоб не думала, а думки ведуть до нього... Ніна Незламна, 11.09.2017 - 20:08
Прийміть співчуття,хоч стільки років минуло та така рана ніколи не загоїться... геометрія відповів на коментар Ніна Незламна, 12.09.2017 - 14:27
Дякую, Ніно! Я вже навчилася жить з болем, але ж серціе не камінь...
Ніна-Марія, 11.09.2017 - 19:50
Болючі рядки... Це те, від чого не існує ліків... Хай Господь , додає Вам сил.
геометрія відповів на коментар Ніна-Марія, 11.09.2017 - 20:03
Дякую, Ніно! Такі рани не лікує ніхто, навіть і час...
геометрія відповів на коментар Maggie Bee, 11.09.2017 - 20:02
Дякую, дівчинко. Ти ровесниця моїх внучок, і серденько маєш добре...
геометрія відповів на коментар Лана Ніконова, 11.09.2017 - 20:00
Дякую, Лано! Багато літ з тих пір пройшло,а ніби вчора це було. Серце болить, стогне душа, сумного я пишу вірша...
геометрія відповів на коментар Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський, 11.09.2017 - 19:57
Дякую, Ніло і Олеже! У моїй пам"яті він живий...
|
|
|