When I Heard The Learn'd Astronomer
by Walt Whitman
When I heard the learn'd astronomer,
When the proofs, the figures, were ranged in columns before me,
When I was shown the charts and diagrams, to add, divide, and measure them,
When I sitting heard the astronomer where he lectured with much applause in the lecture-room,
How soon unaccountable I became tired and sick,
Till rising and gliding out I wander'd off by myself,
In the mystical moist night-air, and from time to time,
Look'd up in perfect silence at the stars.
Коли я слухав ученого астронома,
Коли докази i цифри були зібрані в колонки переді мною,
Коли мені показували схеми та діаграми для обчислень,
Коли я сидів в аудиторії, де астроном читав лекцію під оплески присутніх,
Як швидко втратив я увагу i втомився, аж мені зле робилося,
Поки я не піднявся, вислизнув на вулицю і блукав у самоті,
В містичному вологому нічному повітрі, час від часу
Поглядаючи на зорі в цілковитій тиші.
