Летів додому жаль з ключем пташиним,
Такий широкий, як той змах крила!
Він так хотів до хати щохвилини,
Здавалось, цілий ключ випереджав
Туди, де зачекались рідні стіни,
На них рушник розп"яттям на стіні,
Над образом святим , де гомоніли,
Галасували діточки малі
Летів той жаль додому за роками,
За молоденьким пагоном всіх мрій,
За спогадом, прихованим від мами,
Туманом сивим втрачених надій
Летів той жаль, гіркий ... не обійняти.
Куди і птах, на отчий свій поріг.
Туди, де ще чекає тільки мати...
Летів... бо вже по вінця... Вже не міг...
Н. Карплюк-Залєсова.
Гарно змалювала політ жалю! 
